Він любив Сестринівку

Він любив Сестринівку

 

            Не так багато на українській землі місць, пов’язаних з іменем М.С.Грушевського. Одне з них, село Сестринівка. Тут, зруйнованому стані, стояв будинок, в якому жив дід першого президента України Захарій Іванович Оппоков. В цьому селі народилася його мати Глафіра Захарівна Опокова. Сестринівка звичайне село і звичайним воно було для багатьох, хто побував в ньому чи в XIX ст., чи зараз. А от для Михайла Грушевського, що народився на Холмщині і провів дитячі роки на Кавказі – це було справжнім чудом, що залишилося в його серці на все життя. Воно живило його Любов’ю до України, численними радісними, багатобарвними враженнями, які пізнав тут. Згодом, оцінюючи себе і свій шлях з висоти літ, Михайло Сергійович у своїй праці «Спомини» писав: «Я любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя. Українське село, ліси, води, український народ, українська мова – все це ввірвалося в мою душу, як якийсь інший, кращий світ, до котрого я потім міг тільки душею і мрією тягнутися. Як кохався у сім селі, що назверх мало всі українські прикмети – біленькі чепурні хатки, солом’яні стріхи, садки, городи й перелази, зарослі вербами береги. Життя в Сестринівці було для мене одним неустанним святом, де не можна було встигнути використати всіх утіх і при ємностей, які розгорталися ним».

 

Родинне гніздо М.С Грушевського

Пізнаючи життєвий шлях М.Грушевського, можна сміливо стверджувати, що саме «дідівська» земля стала колискою національної свідомості, визначила життєву позицію видатного вченого і державного діяча. Тричі, змінивши разом з батьками місце постійного проживання, він вважав, для себе Сестринівку єдиним родинним гніздом, «малою батьківщиною».

       Доречі, дід Михайла, по материнській лінії, Захарій Іванович Оппоков не був звичайним сільським попом. Він був подвижником християнської духовності і зразком служіння народу. Захарій Іванович неодноразово обирався благочинним і головою єпархіальних з’їздів, був засновником духовного училища для дівчат, членом Київського Свято-Успенського братства, мав бронзовий хрест і медаль на пам'ять про війну 1853-1856 років, золотий наперсний хрест. Вів велику просвітницьку роботу. Нагородження орденами Св. Анни ІІІ і ІІ ступенів та Св. Володимира ІV ступеня і отримання ним спадкового дворянства, свідчать про неординарність цієї постаті.

       У родині Грушевських панувала любов та єдність, але головним було, мабуть, те, що в середовищі Сестринівського попівства завжди жив дух любові до українства і особлива повага до родинних зв’язків і єдності.      

Сестринівка не просто місце безтурботного канікулярного відпочинку хлопця. Це духовна Мекка  всієї родини.

 

Шкільний Краєзнавчий Музей

 

Вже впродовж кількох років викладач історії України Сестринівської СЗШ І-ІІІ ст. Людмила Геннадіївна Левчук, збирає документи, фотографії, архівні відомості, спогади для краєзнавчого музею, який знаходиться у приміщенні школи.

       У пошуках коріння життєдайних сил Грушевського об’єдналась група ентузіастів з числа вчителів школи. Відвідини старожилів, їх розповіді захоплювали. Зринали нові імена, дати, події, легенди, пов’язані з історією села. Пошук матеріалів вийшов за рамки села. Зібрано документи, фотографії, архівні відомості, налагоджено тісні зв’язки з меморіальним музеєм Грушевського у місті Києві.

       Шкільний краєзнавчий музей швидко поповнюється новими експонатами і фактами про життя і діяльність Великого Українця. Помітив діяльність музею і міжнародний фонд М.Грушевського.

       Сьогодні ми щасливі тим, що і на нашій козятинській землі буде увіковічено пам'ять про видатного Українця.

       В нашій пам’яті Михайло Сергійович залишиться і як автор монументального дослідження «Історія України – Русі», і як один з головних творців самої історії.